Я втомилась від болю,
Від рабства колючих дротів,
Сліз підгірклі струмки
Я втомилася лити в долоні…
Серце хоче на волю –
В Ісуса обійми святі,
Розірвавши сітки,
Що тримають планету в полоні.
Помирати втомилась
Щодня, посекундно, щораз.
Від щоденних гріхів –
На снігу закривавлені рани…
Тільки Господа милість
Стирає знеможений час
До основи віків
І вибілює шати багряні.
Я втомилась без віри
По долі іти навмання,
Без любові й надії
Ледь жевріти я притомилась.
Божа ласка безмірна
Смерть чорну хрестом зупиня,
І над Всесвітом сіє Господь
Ніжно-зоряну милість.
2003.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Мне кажется , я стал для вас чужой . - Николай Зимин Не знаем мы, что будет впереди ,
И сколько ждет несбыточных желаний , -
Хочу я , чтобы в жизни на пути
Хранила нас любовь от расставаний .
И больше мы не думали , друг мой ,
Что жизнь с ее колючками , шипами ,
Разрушит веру , чистую любовь
Под этими святыми небесами ...
Адам - Сотниченко Андрей написано в 1999г.В какой-то степени на создание этого стихотворения вдохновили меня домашние зверюшки,которых у нас всегда дома хватало.
