Прислухаймося до слова, що для нас слово истини, в яких колах воно знайде місце? Це зачіпає наші душі чи наші серця? Чи це сенсибілізує наші душі, чи збагачує наш дух, зміцнює нашу віру? Слово активне, а не бездіяльне, якщо воно знаходить дім у глибині наших сердець, воно рухає всім нашим «я». Мета слова полягає в тому, щоб позбавити нас від нашого егоїзму, а отже, і від власного "ego", але воно також вказує нам шлях до притулку во Христа. Чи можна підійти до Христа з нашим душевним тягарем? Відповідь – так. Але щоб бути у Христі, ми повинні залишити ці тягарі на порозі, перед дверима. Бо не можна ввійти через тісні ворота з плечем гріха.
Марна ентузіазм чуттєвість, якщо це слово не впливає на нас і не має практичної дії. Якщо ми не струсемо ідолів із своєї душі, то слово слабке й віддаляється від нас. Ми слухаємо і не чуємо, це не будує внутрішню духовну людину. Слово Боже має велику і безмежну силу, але Він не насильницький, а сповнений благодатної милосердної любові. Спочатку це розбиває серце, що може боліти, але, як лікар, робить пересадку серця. Нове серце буде придатним для житла Слова, воно буде домом Христа Його Духом. Це безумовно приносить плоди Богу через Святого Духа всередині нас.
Любов Батька формує нову людину постійним очищенням. Це робить людину виконавцем слова. Це постійний процес очищення духа в Царстві Небесному. Це індивідуальна подорож до очищення. Господь каже, що ти нікого не засуджуєш, але ми не нехтуємо покровом, щоб не мати спілкування з іншими гріхами. Бо пасивність дорівнює згоді, і не любов діє в нас, якщо ми не викриваємо гріхів світу і свого ближнього, брата. Вона спрямована не проти осіб, а проти гріха, що живе в ньому. Ми повинні не мити голови, а говорити до серця, якщо ми здатні зробити це Духом Христовим, що живе в нас. Основою нашого спільного життя є те, що наша поведінка продиктована любов'ю, спочатку очищає мене від темряви, щоб усунути промінь, який є в моїх очах.
«А це звістка, що ми її чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є світло, і немає в Нім жадної темряви! Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо! Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха. Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої. А як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і слова Його нема в нас!».(1Іван1,-5..10)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Еще… и еще раз о свободе. (Спасен 17) - Сергей Сгибнев Учение «О свободе выбора» к спасению давно и прочно занимает «почетное» место во второй группе вопросов, – «по которым сохранились разногласия». Начиная от св. Августина, богословы всех наций и вероисповеданий высказывались за или против этого учения. Что же, попробуем и мы еще раз погрузиться в дискуссионную тему. Историческая справка, приведенная во вступлении, предложена как образец терпимого отношения к различным мнениям и верный путь к достижению истины.
Поэзия : В звездной круговерти - Людмила Солма *) Примечание в пояснение:
Вечером, после радостно предпраздничной беготни сумбурно уходящего года... присела с любимой книгой "Серебряный век русской поэзии"... в уютное кресло - без какой бы то ни было определенно-авторской цели... по ТВ бубнились неутешительные новости - все прекрасно знают, как заканчивался этот високосный год... Открывая книгу на раз - попадаю на стихотворение З.Гиппиус... открывая её на два - читаю стихотворение А.Блока...
**) Примечание в дополнение:
Эти, так сказать поэтико-философские переклички, сложились внезапным экспромтом - мысль, невольно оттолкнувшись от словосочетания "плита могильная" в стихотворении З.Гиппиус, совершенно неожиданно выдала цельность моего первого стиха...
А отправной фразой следующего, моего же стихо-экспромта, так же нечаянно послужили следующие слова из стихотворения А.Блока: "Года проходят мимо..."
С кем из пишущих читателей не бывало такого? когда рождение стиха на поверхностный взгляд абсолютно не связано с твоей действительностью... но, возможно являются неким глубинным отзвуком волнующего всех - т.е. каждого из нас... как и самого автора - в именно такие нечаянные моменты раздумий... или осмыслений абстракно-обобщенной "жизненной круговерти".
Людмила Солма, 12 января 2009
